Громадянська війна Рік 1918

30 січня 1918 р. Скадовський міський вiйськово–революцiйний комітет на чолі з В.С. Бояджiєвим узяв владу в мiстi. 14 лютого ревком передав владу обраному виконавчому комітетові Совєта робітничих, селянських та солдатських депутатів. Совєт першою справою почав ділити землю поміщика С.Б. Скадовського та націоналізовувати каботажний флот в порту.

В березні через Скадовський порт евакуйовувалися загони, що обороняли Херсон. З повідомлень Херсонських газет відомо, що 7 квітня 1918 р. (25 березня за старим стилем) німецько–австрійські війська зайняли Олешки, а наступного дня Голу Пристань. Ймовірно до Скадовська вони добралися 9 квітня. Відомо, що в Скадовську розміщувався німецький гарнізон, у складі якого була кавалерійська частина та військовий загін Центральної Ради.

У квiтнi 1918 р. волосна земська управа Красненської волості почала роздавати землю селянам. З приходом до влади гетьмана П. Скоропадського до влади повернулися виборні думи та земства. Але у Скадовську таких органів раніше не було, тому владу отримав Виконавчий комітет "Спілки селян–хліборобів", як відомо саме з’їзд селян–хліборобів проголосив П. Скоропадського гетьманом. В Скадовську було обрано міського старосту.

В Скадовську, Красному та Михайлівці розмiщувалася державна (гетьманська) варта, тобто поліцейсько–міліцейський загін. Після усунення гетьмана вiд влади, в грудні 1918 р., нiмецький загін залишив мiсто. Містом продовжував керувати обраний староста та управа. Відомо, що в цей час Скадовськ перебував у сфері впливу партизанського загону П.І. Тарана, що розміщувався в Каланчаку і до якого входило багато мешканців села Карги. Сам П.І. Таран схилявся підтримувати спочатку Директорію В. Винниченка – С. Петлюри, пізніше радянську владу. І хоч до радянських підручників він увійшов саме як червоний партизан, радянська влада йому не забула його політичні помилки та надала можливість поміркувати над ними протягом 25 років у ГУЛАГу. Серед невеликої кількості скадовчан у військах Директорії, в 1918–1919 рр., служив Сергій Григорович Прокопенко (1895 р. н.) за, що й був розстріляний більшовиками в 1938 р. В 1919 р. служили в Українській галицькій армії скадовчани Антон Іванович Лемчик (1873 р. н.) та Йосип Павлович Гук (1900 р. н.). Першого, в 1937 р., радянська влада засудила до розстрілу, другий відбувся десятьма роками таборів. Господину начальнику Одесского Таможенного участка Джарылгацкой Таможенной заставы 30 января 1918 г. № 81 Военно-революционный комитет занял канцелярию заставы три комнаты своих надобностей Иванов.

В Скадовский Совет рабочих, солдатских и крестянских депутатов. 30 января вооруженными матросами и другими лицами действовавших по приказу комиссара при фронтовом штабе Черноморского военно-революционного отряда Н. Волкова было отобрано у меня казенное вооружение досмотрщиков. Управляющий заставой Николай Васильевич Иванов. Досмотрщики: Григорий Петрович Гриценко, Василий Павлович Кушнаренко, Игнатий Михайлович Заболотный, Кузьма Павлович Кушнаренко, Иосиф Францевич Дудик, Олесифор Тимофеевич Лобатов. Автор: О.М. Лиховид.